Міністерство юстиції, як державний орган системи фінансового моніторингу, що складає протоколи про адміністративні правопорушення стосовно адвокатів, нотаріусів та інших юристів, визначило процедуру оформлення відповідних процесуальних документів.

Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення була затверджена наказом Мін’юсту від 09.12.2020 №4248/5. Нормативно-правовий акт пройшов державну реєстрацію, а його текст нещодавно з’явився у відкритому доступі. Втім чинність Інструкція набере після її офіційного оприлюднення.

Інструкція встановлює порядок складання посадовими особами міністерства та його територіальних органів і подання до суду, протоколів та матеріалів про адміністративні правопорушення, що передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення:

- ч. 1 ст.166- 9 (порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом);

- ст. 188-34 (невиконання законних вимог посадових осіб суб'єктів державного фінансового моніторингу).

Нагадаємо, згідно із положеннями Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», система фінансового моніторингу складається з первинного та державного рівнів.

Суб’єктами первинного фінансового моніторингу, в тому числі, є:

- адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально;

- нотаріуси;

- суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги.

На державному рівні регулювання і нагляд щодо цих суб’єктів здійснюється Міністерством юстиції України.

Тож Мін’юст визначив в Інструкції повний перелік порушень. Ними вважаються:

1) порушення вимог щодо здійснення належної перевірки, вимог щодо виявлення належності клієнтів та інших визначених законом осіб до політично значущих осіб, членів їх сімей, осіб, пов'язаних з політично значущими особами;

2) неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання або подання Держфінмоніторингу недостовірної інформації у випадках, передбачених законодавством;

3) порушення вимог щодо створення (ведення) та зберігання документів (у тому числі електронних), записів, даних, інформації;

4) порушення вимог щодо відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин (проведення фінансової операції);

5) порушення порядку зупинення фінансових (фінансової) операцій (операції), а також порядку замороження або розмороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням;

6) невиконання законних вимог уповноважених посадових осіб стосовно усунення порушень законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення або створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків.

За законом, у адвокатів, нотаріусів та інших юристів обов’язки суб’єкту первинного фінансового моніторингу виникають у разі, коли вони беруть участь, діючи від імені або за дорученням клієнта, у будь-якій фінансовій операції (або допомагають клієнту планувати чи здійснювати операцію) щодо:

1) купівлі-продажу нерухомості або управління майном при фінансуванні будівництва житла;

2) купівлі-продажу суб’єктів господарювання та корпоративних прав;

3) управління коштами, цінними паперами або іншими активами клієнта;

4) відкриття та/або управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;

5) залучення коштів, необхідних для створення юридичних осіб та фондів, забезпечення їх діяльності або управління ними;

6) створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, фондами, трастами або іншими подібними правовими утвореннями.

Втім, закон також передбачає, що ці суб’єкти фінмоніторингу можуть не перевіряти клієнта та не повідомляти державу про свої підозри у разі:

- надання послуг щодо захисту клієнта;

- представництва інтересів клієнта у судових органах;

- представництва інтересів клієнта у справах досудового врегулювання спорів;

- надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта.