Чи можна розцінювати заниження митної вартості як спробу одержати пільгу щодо податків? Розбіжність між заявленою та фактичною вартістю імпортованого товару сама собою не визначає кримінально-правової кваліфікації за статтею 222 Кримінального кодексу.

Днями Бюро економічної безпеки скерувало до суду обвинувальний акт щодо представника іноземної компанії, який, за версією слідства, підготував і передав перевізнику для митного оформлення товарів супровідні документи на них із заниженою вартістю. При цьому дії кваліфікували як надання завідомо неправдивої інформації органам державної влади з метою одержання пільг щодо податків. Тепер винуватість особи має встановити суд.

Питання меж застосування ст. 222 (шахрайство з фінансовими ресурсами) Кримінального кодексу прокоментував партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» Андрій Тригуб.

Нагадаємо, ця стаття встановлює відповідальність за надання завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак кримінального правопорушення проти власності.

На погляд адвоката, слід розмежовувати законодавчо встановлену пільгу, право на яку намагаються підтвердити неправдивими даними, та штучне зменшення бази оподаткування через заниження митної вартості.

Згідно зі статтею 30 Податкового кодексу, податкова пільга – це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності передбачених підстав.

«Митні платежі охоплюють мито, акцизний податок із ввезених підакцизних товарів і ПДВ. Зменшення їх суми внаслідок недостовірних відомостей ще не свідчить про одержання податкової пільги у значенні ст. 30 ПК, – зауважив А.Тригуб. – Для обвинувачення за ст. 222 КК необхідно конкретизувати, яку передбачену законодавством пільгу прагнула одержати особа та на яких підставах вона могла застосовуватися».

Також він звернув увагу, що хоча склад, передбачений ч.1 ст. 222 КК, є формальним (для його закінчення не потрібні фактичне застосування пільги або заподіяння збитків бюджету), водночас інформація має бути надана одному з адресатів, визначених у диспозиції, зокрема органу державної влади. «Передання інвойсів перевізнику для подальшого пред’явлення саме собою ще не означає, що відомості було надано митному органу. Потрібно встановити, чи були документи фактично подані митниці, зокрема в електронній формі. Якщо неправдиві відомості вже надійшли до органу, виявлення справжніх документів до випуску товару не виключає закінченого складу за ст. 222. За інших обставин може постати питання про готування, а такі дії кримінальної відповідальності не тягнуть відповідно до ч. 2 ст. 14 КК», — зазначив А.Тригуб.

Адвокат також звернув увагу на суміжні склади злочинів, можливість кваліфікації за якими залежить від конкретних обставин. Закінчений склад за ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів, обов’язкових платежів) КК потребує фактичного ненадходження коштів до бюджету. Для ст. 201-3 (контрабанда товарів) чи ст. 201-4 (контрабанда підакцизних товарів) КК значення мають вартість товару і спосіб переміщення. Окремо слід оцінювати ознаки використання завідомо підробленого документа за ч. 4 ст. 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків) КК та порушення митних правил.

«Для вибору кримінально-правової норми важливо встановити правову природу очікуваного зменшення платежів, рух документів, роль кожного учасника, момент подання декларації, вартість товарів і розмір платежів. Самої розбіжності між двома інвойсами для цього недостатньо», – резюмував А.Тригуб.