Переробка давальницької сировини в Україні: що потрібно враховувати в договорі толінгу, щоб скористатися митними пільгами

Юлія Стусенко, асоційований партнер АО «Скляренко, Сидоренко і партнери», спеціально для «Закон і Бізнес»

Дешева робоча сила в Україні зробила популярною схему ввезення з-за кордону давальницької сировини, виробництва у нас готової продукції з наступною її передачею у власність іноземного замовника. До того ж при такій транснаціональній переробці ні сировина, ні продукція не обкладаються митом і ПДВ. Як правильно організувати процес, щоб не зірвати договірні строки та скористатися всіма належними пільгами?

В українському комерційному обороті дана схема широко використовується в легкій промисловості, а також нафтопереробними підприємствами. Саме в цих галузях, на думку іноземців, у нас є достатня технологічна база для виготовлення якісної продукції. За переробку сировини (що ввозиться в «пільговому» митному режимі) українські фабрики, а також їхні субпідрядники отримують фіксований дохід.

Весь механізм грунтується на положеннях комплексного договору про переробку давальницької сировини. Фактично це договір підряду, проте з окремими елементами поставки, міни і купівлі-продажу. У міжнародному обороті для позначення такого договору використовується термін «толінг» (від англ. Toll «мито»).

Поміщення товарів у митний режим переробки в Україні здійснюється на підставі письмового дозволу митного органу за заявою власника таких товарів або уповноваженої ним особи. До заяви додаються копії зовнішньоекономічного контракту, на підставі якого сировина ввозиться на переробку, технологічні схеми переробки, договори на переробку з іншими підприємствами, якщо вони також залучаються до процесу.

Саме тому учасникам, задіяним у толінгу, важливо уважно поставитися до підготовки проектів таких договорів і детально врегулювати процедури, технологічні схеми переробки сировини, права і обов'язки сторін, терміни переробки, порядок вивезення готової продукції, а також порядок митного оформлення та виконання митних процедур. І правильним рішенням тут буде залучення експерта-юриста. В іншому випадку можна зіткнутися із затримками в митному оформленні, неможливістю використання податкових пільг, що в кінцевому підсумку призведе до невиконання договірних зобов'язань.

Крім загальноприйнятих умов договорів, для толінгу слід враховувати вимоги українського законодавства до операцій з ввезення сировини на переробку на митну територію України. Адже товари, поміщені в митний режим переробки, протягом усього терміну перебування в цьому режимі на митній території України, знаходяться під митним контролем.

Зокрема, сторонам рекомендується детально описати характеристики давальницької сировини і товару, виробленого в процесі переробки сировини. Це необхідно для коректного декларування товарів митним органам України та визначення класифікації таких товарів і сировини згідно з Українською класифікацією товарів ЗЕД (УКТ ЗЕД).

Також, обов'язковою є детальна регламентація і опис технологічної схеми виробництва. Така схема, як правило, оформляється окремим додатком до договору переробки давальницької сировини. Кількість операцій з переробки не обмежена, а сама переробка може включати також ремонт товарів, модернізацію, калібрування, відновлення і регулювання.

Договір толінгу повинен містити дані про обов'язковий обсяг виходу готової продукції. Оскільки контроль за цим здійснюють митні органи, для підтвердження даних вони можуть звертатися до інших держорганів або експертних установ. У певних випадках підприємству, котре отримує дозвіл на переробку, також може знадобитися висновок експертних установ.

Для планування операцій на території України слід враховувати, що за загальним правилом строк переробки давальницької сировини не може перевищувати 365 днів.

Вивезення готової продукції, отриманої з імпортованої на переробку сировини, здійснюється замовником-нерезидентом в режимі рееекспорту. Втім, якщо замовник планує реалізацію готової продукції на митній території України, то така опція можлива через його представництво, зареєстроване в Україні. В такому випадку обов'язок щодо митного декларування готової продукції для вільного обігу покладається на представництво замовника-нерезидента.