Порушення порядку реєстрації бізнесу і нерухомості: чому посилення відповідальності не панацея

ТЕТЯНА БОРИСЕНКО, адвокат АО «Скляренко, Сидоренко і партнери», спеціально для Ліга:Закон

Спрощення реєстраційних процедур, спрямоване на поліпшення позицій України в рейтингу Doing Business, фактично полегшило життя різного роду мисливцям за чужою нерухомістю та бізнесом.

Тому останні кілька років регулярно з'являються різноманітні ініціативи щодо запобігання рейдерських захоплень (у всякому разі саме так їх позиціонують автори). Однією з останніх став проект Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності державних реєстраторів» (законопроект №10293).

Необхідно зауважити, що термін «рейдерство», яким оперують автори в пояснювальній записці, не закріплений на законодавчому рівні. Чимало підзаконних НПА використовують це поняття, але на сьогодні законодавцем, незважаючи на нагальність проблеми, не встановлено ознак рейдерства як правопорушення і його суб'єктний склад.

На моє переконання, законопроект №10293 має опосередковане відношення до рейдерства і не матиме відчутного впливу на кількість випадків проведення незаконних реєстрацій, як в сфері реєстрації майнових прав, так і в сфері реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стаття 166-11 КУпАП, в яку пропонується внести зміни, передбачає відповідальність за порушення встановлених законом строків для проведення державної реєстрації юридичної особи, фізичної особи - підприємця або громадського формування, за вимагання не передбачених законом документів для проведення державної реєстрації, а також інші порушення встановленого законом порядку проведення державної реєстрації юридичної особи, фізичної особи - підприємця або громадського формування.

У свою чергу, порядок проведення державної реєстрації у сфері реєстрації бізнесу передбачено статтею 25 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Згідно з її нормами державна реєстрація проводиться виключно на підставі документів, наданих заявником, судових рішень, що вступили в законну силу і надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби, а також прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 Закону рішень. При цьому встановлена сувора послідовність дій держреєстратора при здійсненні ним реєстрації тих чи інших змін.

Порушення встановленого порядку далеко не завжди означає факт участі державного реєстратора в рейдерській схемі. Швидше, порушення порядку державної реєстрації говоритимуть про недостатню компетентність реєстратора або про його надмірну завантаженість.

Звичайно, якщо державний реєстратор проводить реєстраційну дію без наявності будь-яких документів, поданих заявником, то можна зробити висновок про усвідомлену протиправність дій такого державного реєстратора, але на практиці таких випадків практично не буває.

Коли йдеться про незаконне захоплення підприємства, заявники- «загарбники» дуже ретельно готують документи, які подаються державному реєстратору. Рейдери вступають в змову з нотаріусами, щоб засвідчити підписи осіб, які насправді ці підписи не ставлять. І це в кращому випадку. У гіршому - підробляються підписи та печатки нотаріусів, рішення судів. Державний реєстратор далеко не завжди знає про те, що йому подані підроблені документи. Реєстратори також не володіють компетенцією і функціями щодо встановлення справжності підпису людини або печатки підприємства.

Раніше документи подавалися на реєстрацію за місцем знаходження підприємства (а в окремих районах Києва взагалі була вимога подавати документи саме тому реєстратору, який раніше проводив реєстраційні дії по цьому підприємству), і весь архів міг бути піднятий в разі виникнення будь-яких сумнівів (могли бути візуально зіставлені підписи, печатки, інші реквізити). На сьогодні заявники можуть подавати документи будь-якому реєстратору в межах адміністративно-територіальної одиниці через центри надання адміністративних послуг, а також нотаріусам, які мають акредитацію, і акредитованим суб'єктам у сфері державної реєстрації. Зазначені суб'єкти державної реєстрації не мають доступу до паперових архівів, які зберігаються в державних адміністраціях, а електронні копії документів не завжди присутні в ЄДР. Більш того, у державного реєстратора відсутній обов'язок аналізувати і звіряти раніше подані документи по підприємству перед проведенням реєстраційної дії. У нього є лише порядок, встановлений законом, і терміни, які він повинен дотримуватися - 24 години відповідно до ст. 26 Закону. До речі, відповідальність за порушення цих термінів, зокрема, пропонується посилити законопроектом, що розглядається.

З цього виникає питання, яким чином державному реєстратору, не маючи обов'язку, можливості і часу оцінити справжність документів, стояти на сторожі протидії рейдерським захопленням? Питання риторичне, оскільки наш законодавець рік за роком змінював структуру органів державної реєстрації, вимоги до документів, що подаються, скасував необхідність отримання дозволів на виготовлення та знищення печаток і штампів з метою створення підконтрольних, «кришованих» структур для заробляння грошей високими чиновниками, в тому числі на рейдерських схемах. Давайте будемо чесні перед собою і визнаємо, що в таких умовах державний реєстратор просто виявляється крайнім при вирішенні питання, на кого повісити виявлені правопорушення та злочини.

Також статтею 35 Закону передбачено, що особи, винні у внесенні до установчих і інших документів, які подаються державному реєстратору, завідомо неправдивих відомостей, несуть відповідальність за такі дії, передбачену законом. Таким чином, законодавець прямо визначив межі відповідальності державного реєстратора у випадках подання заявником підроблених документів. Державний реєстратор відповідає тільки за порушення порядку. За підробку документів відповідають ті, хто ці документи підробив.

Тут необхідно вказати на наявність кримінальної відповідальності:

1) за підробку документів, що подаються реєстратору для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців (ст. 205-1 Кримінального кодексу України);

2) за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації в тому числі частками, акціями, паями їх засновників, учасників, акціонерів, членів, шляхом укладання угод з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації (ст. 206 -2 Кримінального кодексу України).

У справах про схеми рейдерських захоплень з активною участю державних реєстраторів, останні притягаються до відповідальності за ст. 364 КК, яка передбачає відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Таким чином, ми бачимо, що збільшення кількості рейдерських захоплень не пов'язане з низьким рівнем відповідальності державних реєстраторів. Законодавцем встановлена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. Питання тільки в тому, наскільки ефективно розслідуються конкретні випадки і як часто державні реєстратори притягаються до відповідальності за вчинення ними злочинів.

Окремою темою є діяльність «чорних реєстраторів», тобто осіб, які вчиняють низку реєстраційних дій щодо великих об'єктів, для чого їм оформляються ключі доступу до ЄДР, а потім просто зникають після позбавлення їх ключів Міністерством юстиції. Всі прекрасно розуміють, що така діяльність прямо «схвалена» високими чиновниками і що ефективного розслідування злочинів за фактами рейдерства за участю «чорних реєстраторів» домогтися практично неможливо.

У пояснювальній записці до законопроекту №10293 зазначено, що протягом останніх 5 років кількість незаконних захоплень постійно зростає. На моє тверде переконання, це в першу чергу пов'язано зі штучно створеними владою тепличними умовами для розвитку рейдерства в Україні. І посиленням відповідальності державних реєстраторів цю проблему не вирішити.

Аналогічна ситуація є і в сфері державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Законопроектом пропонується внести зміни до статті 166-23 КУпАП, яка встановлює відповідальність за порушення порядку державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно.

Аналогічно з ситуацією в сфері державної реєстрації бізнесу. Порушення порядку реєстрації майнових прав найчастіше є наслідком недостатньої компетенції державних реєстраторів. Статтею 10 Закону «Про державну реєстрацію майнових прав та їх обтяжень» передбачено, що державним реєстратором може бути особа, яка має вищу освіту за спеціальністю «правознавство» і відповідає кваліфікаційним вимогам Міністерства юстиції. В Законі відсутні будь-які вимоги про наявність досвіду і стажу роботи, а з 2016 року при зміні програмного забезпечення перестала існувати навчальна база для проходження майбутніми державними реєстраторами практики роботи з реєстром майнових прав. Термін навчання для отримання необхідної Міністерством юстиції кваліфікації становить на сьогодні лише 3 дні. Питання про наявність достатніх знань і досвіду роботи з реєстром реєстраторів в таких умовах є надзвичайно актуальним, а порушення ними порядку проведення реєстраційних дій часто є наслідком некомпетентності.

Що стосується тих реєстраторів, які свідомо йдуть на порушення за змовою з рейдерами, то тут є 2 очевидних обставини: наявність серед державних реєстраторів випадково-невипадкових осіб з низькою соціальною відповідальністю, а також низький рівень доходів державних реєстраторів. І збільшення суми адміністративної відповідальності не вирішить ані першу, ані другу проблему держреєстраторів.

На мій погляд, очевидним вирішенням проблеми рейдерства за участю в схемах державних реєстраторів є сукупність таких дій:

- підвищення кваліфікаційних вимог, що пред'являються до державних реєстраторів,

- скасування «чорного ринку» реєстраційних послуг і «кришування» цього ринку,

- підвищення заробітної плати державних реєстраторів,

- реформування органів в системі державної реєстрації.

Крім того, обов'язковою також є наявність політичної волі на ефективне розслідування злочинів, пов'язаних з незаконними захопленнями підприємств.