Чи стануть ефективними інструменти протидії рейдерству, запропоновані Президентом, - думка Олександра Скляренка

Попри постійні заяви політиків та заходи, спрямовані на унеможливлення, посилення боротьби, впровадження відповідальності, мінімізацію ризиків та інші традиційні вдосконалення та покращення, рейдерство все ж залишається головним болем для власників бізнесу. Це визнає і нова влада, вкотре обіцяючи навести лад.

Цього тижня глава держави підписав Указ №542 «Про заходи щодо протидії рейдерству». Документ, як заявили в Офісі Президента, містить набір інструментів, що будуть впроваджені найближчим часом «для належного захисту власників бізнесу та протидії позбавленню їх майнових прав».

Чи матимуть чергові покращення бодай якийсь ефект, - для видання «Юридическая практика» відповідь шукав керуючий партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» Олександр Скляренко.

Так склалося, що в українських негараздах традиційно винен поганий закон та(або) попередники. Тому, власне, основні зусилля реформаторів частіше за все спрямовані не на забезпечення належного виконання існуючих норм, а на їхнє переписування. Не стала винятком і проблема рейдерства: Указ містить доручення уряду розробити протягом трьох місяців та внести на розгляд Верховної Ради України проект закону України, спрямований на посилення гарантій захисту державою речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, захисту прав засновників (учасників) юридичних осіб та протидію рейдерству.

Також нормативний акт зобов’язує Уряд забезпечити до 2021 року перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні, зареєстровані до 1 січня 2013 року у Державному реєстрі земель.

Нагадаємо, однією з головних причин поширення рейдерства в Україні називається зміна системи реєстрації прав на землю, що відбулася на початку 2013 року. Тоді функції реєстратора перейшли від органів земельних ресурсів до юстиції. Саме через те, що великий масив даних (кадастрові записи про реєстрацію прав) не було перенесено до нового реєстру, утворилася шпарина для зловживань, якою до цього часу активно користуються рейдери. Ця проблема добре відома в експертних колах і зволікання з її вирішенням в принципі зводить нанівець значення усіх інших заходів. То ж прагнення нарешті впорядкувати кадастр можна назвати благим наміром, який не повинен залишитися на папері. Інакше решта кроків, за відомим прислів’ям також прямуватимуть до економічного пекла.

Що стосується пропонованих законодавчих новел, то серед них варто звернути увагу такі.

1. Невідкладне інформування про реєстраційні дії. Цей додатковий механізм маєунеможливити здійснення реєстраційних дій без відома власника об’єкта нерухомого майна, засновника (учасника) юридичної особи.

Сервіси автоматичного оперативного інформування власників про зміст реєстраційних дій з їхнім майном сьогодні вже пропонуються на комерційних засадах. Вони дійсно допомагають запобігти шахрайству. І в 2016 році Уряд навіть запровадив пілотний проект, що передбачав систему платних послуг з інформування українських громадян про будь-які реєстраційні дії, які вчиняються з їхньою нерухомістю (див. розпорядження Кабміну від 26.10.2016 № 789-р). Якщо ця опція стане обов’язковою та безкоштовною, відстежувати зміни статусу об’єктів нерухомого майна буде набагато простіше, а відповідно, і вжити можливих заходів на упередження порушення.

2. Поступове усунення державного реєстратора. Запровадження можливості здійснення окремих реєстраційних дій в автоматичному режимі позбавить держреєстратрів частини роботи та заробітку. Але в умовах технічного розвитку така «діджиталізація» невідворотня.

За умови забезпечення чіткої ідентифікації та порядку доступу до системи реєстрів поступове усунення  реєстраторів від процесу внесення інформації до реєстрів може звести до мінімуму корупційні ризики.

3. Виключення з процесу акредитованих суб’єктів. Ця ідея, викладена в Указі, виглядає як повне усунення від реєстрації цілої мережі недержавних суб’єктів, які, сплативши кошти за акредитацію, створили собі бізнес на реєстраційних послугах.

До 2016 року реєстрацією нерухомості та бізнесу займалася державна реєстраційна служба. Але Мінюст провів реформу, внаслідок якої функції держслужби були передані підприємствам, акредитованим самим Мін'юстом. Працівники таких підприємств проходили триденні курси по роботі з реєстрами, після чого отримували ключі та ставали реєстраторами. На практиці такий «бізнес» за відносно невеликі гроші допомагав рейдерам переписувати у реєстрах дані про власників майна.

4. Впровадження принципу одночасності. Пропонується, аби в деяких випадках реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснював виключно нотаріус, який вчинив відповідну нотаріальну дію. Це, звісно має зекономити час і кошти, адже в такому випадку зникає необхідність фактично двічі звертатися з одного й того ж приводу: спочатку до нотаріуса, потім – до реєстратора.

5. Засвідчення судових рішень. Проведення реєстраційної дії на підставі рішення суду буде можливе лише у разі, коли цей документ у Єдиному державному реєстрі судових рішень або ж після отримання реєстратором рішення, достовірність якого засвідчена кваліфікованим електронним підписом.

Підробка судових рішень (як правило, здійснюється у районах східних областей України, що межують з тимчасово окупованими територіями) – також окремий напрям «бізнесу», супутній із рейдерством. Відтак, засвідчення може попередити випадки протиправного вчинення реєстраційних дій на підставі фальшивих судових рішень.

6. Обов’язковість нотаріального посвідчення договорів, предметом яких є відчуження частки у статутному (складеному) капіталі юридичної особи. Угоди про відчуження корпоративних прав є документами, що найбільш вразливі для підробок і повернення необхідності їх нотаріального посвідчення, попри ускладнення процедури, може стати додатковою гарантію захисту прав власників.

Щоправда нотаріальне посвідчення не стосуватиметься договорів, створених на порталі електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань і підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису.

7. Посилення контролю над чиновниками та відповідальності для злочинців. Цеобов’язкові для української традиції (але не завжди ефективні) засоби вирішення системних проблем.

Цього разу Указ пропонує удосконалити засади оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань. Напевне, йдеться про оптимізацію роботи так званої антирейдерської комісії Мін’юсту, що неодноразово піддавалася критиці.

Що стосується посилення відповідальності за порушення законодавства, то варто розуміти, що на стан злочинності впливає не розмір встановленої законом санкції (їх вже підвищували Законом від 06.10.2016 № № 1666-VIII), а невідворотність покарання за вчинене правопорушення.

Відтак, і поведінка чиновників, що мають сприяти розвитку бізнесу в Україні, і можливості рейдерів, які прагнуть зібрати результати розвитку цього бізнесу, переважно залежать від політичної волі та здатності держави забезпечити виконання існуючих норм поведінки. Бо ідеальний закон, що не виконується, - теж залишається лише благим наміром.