ВС: припинення виплат пенсій внутрішньо переміщеним особам незаконне

Де може бути застосоване це рішення розповіла адвокат АО «Скляренко, Сидоренко та партнери»

Непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабміну від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії.

Такий висновок 4 вересня зробила Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі, констатувавши неправомірність припинення виплати пенсії внутрішньо-переміщеній особі, призначеній на підставі Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Роз’яснення по суті прийнятого рішення виданню «Закон і Бізнес» надавала адвокат АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» Тетяна Борисенко.

«Прийняття такого важливого рішення Верховним Судом буде мати наслідком припинення державою економії бюджету України за рахунок пенсіонерів, що стали заручниками війни на сході нашої країни», - переконана юрист.

Експерт зауважила, що висновки в зразковій справі № 805/402/18 підлягають застосуванню в адміністративних справах, у яких:

1) позивач є громадянином України; має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи;

2) позивач є пенсіонером і отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

3) поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав. 

Водночас, звернула увагу адвокат, висновки Верховного Суду в цій зразковій справі не підлягають застосуванню у випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Т.Борисенко також нагадала історію ухвалення знакового рішення. В січні 2018 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління), у якому просив:

- визнати неправомірними дії Управління щодо припинення виплати призначеної за віком пенсії ;

- зобов'язати Управління відновити виплату призначеної за віком пенсії та виплатити заборгованість;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

20 лютого 2018 року суддею Донецького окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 805/402/18 були направлені до Верховного Суду разом з поданням про розгляд ВС цієї типової справи як зразкової. 3 травня позовна заява була задоволена в повному обсязі.

Управління ПФ подало до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в задоволенні якої було відмовлено 4 вересня.

У пенсійному фонді посилалися на інформацію, отриману від СБУ, про повернення позивача, що є внутрішньо переміщеною особою, на тимчасово окуповану територію України, що відповідно до пп.1 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування, затвердженого постановою Кабміну від 08.06.2016№ 365.

Втім, ВС став на бік позивача, зауваживши, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабміну є підзаконним актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.