Позбутися іпотечного валютного кредиту через банкрутство не вийде, - адвокат АО «Скляренко, Сидоренко та партнери»

В Україні запроваджено інститут банкрутства фізосіб. У світовій практиці - це дієвий інструмент законного вирішення питання безнадійних боргів. Українці, які потрапили в боргову кабалу, також отримали шанс почати життя з чистого аркуша. Тільки скористатися цією можливістю вийде не в усіх.

Зокрема, не вийде вирішити проблему і у горе-позичальників, які в середині нульових брали довгострокові кредити у валюті на купівлю нерухомості, а потім через економічні кризи і різке зростання валютного курсу залишилися з астрономічними сумами боргів на шиї. Про підводні камені Кодексу України з процедур банкрутства УКРІНФОРМУ повідав адвокат АО «Скляренко, Сидоренко і партнери» Дмитро Матвійчук.

Експерт звернув увагу на частину 7 ст. 123 Кодексу. У цю статтю, яка визначає питання організації зборів кредиторів, заховали норму, згідно якої суд має закрити (тобто припинити) провадження у справі про банкрутство фізичної особи у чотирьох випадках. Три з них пов’язані зі спробами ухилитися від погашення боргів: 1) зазначення неправдивої інформації в поданій суду декларації про майновий стан, 2) перереєстрація майна на членів сімей, 3) факт притягнення до відповідальності за неправомірні дії, пов’язані неплатоспроможністю. Четвертий випадок стосується ситуації, коли «боржник не має фінансових можливостей виплачувати заборгованість по кредиту в іноземній валюті, забезпеченому квартирою або житловим будинком, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, на умовах, передбачених цим Кодексом».

«Тобто людина, яка має валютний іпотечний кредит, не може отримати статусу банкрута та звільнення від боргів за недостатністю майна, - розповів Д.Матвійчук. - Це прямо суперечить статті 24 Конституції в частині рівності прав громадян та неможливості встановлення привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками, в тому числі, майнового стану».

Адвокат пояснив, що банкрутство фізичної особи – це шанс для людини почати життя з чистого листа, коли, віддавши наявне майно (за винятком мінімально необхідних для життя речей, куди, до речі, входить єдина квартира чи будинок), боржник звільняється від усіх інших фінансових зобов’язань. І держава не хоче давати цього шансу іпотечним боржникам, адже багато хто з них хотів би саме таким чином позбутися проблем. Водночас, це не вигідно банкам, які у цьому разі зазнають значних втрат. Нерухомість в Україні знецінилася, і її продаж не покриє існуючих боргів позичальника, які через стрибок курсу по факту стали більшими, ніж вартість іпотечного житла. То ж банкам вигідно, аби люди і далі жили у своїх квартирах, але хоч якось продовжили виплачувати кредити.

«Саме для цього Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу передбачено механізм реструктуризації з перехідним періодом у п’ять років, конвертацією валютного боргу у гривню на день відкриття справи про неплатоспроможність, планом реструктуризації, який передбачає оцінювання ринкової вартості житла, зменшення суми боргу, пропорційно до частини погашеного тіла кредиту», - резюмував Д.Матвійчук.