У прагненні розкрити злочин правоохоронні органи нерідко вдаються до засобів, які межують із законом. Проблеми, які через це виникають у підозрюваного, доводиться вирішувати адвокату в рамках правового поля. Втім, за наявності певного досвіду і знань, маніпуляції сторони обвинувачення можна обернути на користь клієнта.

Про ключові проблеми захисту у кримінальних провадженнях у корупційних злочинах розповів асоційований партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» Андрій Тригуб під час виступу на семінарі з підвищення кваліфікації для 360 українських адвокатів, який днями проходив у Чернігові.

Експерт виділив п’ять типових проблем, основною з яких, на його думку, є провокація злочину.

Він нагадав, що підбурення особи на прийняття неправомірної вигоди (аби потім викрити хабарника), складає об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 370 Кримінального кодексу. І для службових осіб правоохоронних органів відповідальність за таку провокацію сягає семи років позбавлення волі. Саме тому провокація маскується під добровільне повідомлення громадянином (насправді агентом чи довіреною особою) про надання неправомірної вигоди із наступним звільненням цієї особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 354 КК.

«Аби не допускати свавілля, практикою Європейського суду з прав людини були вироблені певні гарантії, в межах яких мають залишатися методи, використовувані правоохоронцями. - зауважив А.Тригуб. Суд у Страсбурзі неодноразово підкреслював, що використання негласних сил і засобів для боротьби зі злочинами потребує чітких і адекватних процесуальних гарантій допустимості. При цьому суспільна потреба не може виправдовувати використання доказів, здобутих у результаті провокації». Як приклад адвокат згадав рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Носко і Нефедов проти Росії», «Чохонелідзе проти Грузії».

Експерт також нагадав головний критерій для кваліфікації провокації у таких випадках: якщо до використання негласних засобів особою не було вчинено протиправних дій, то вжиті правоохоронцями заходи свідчать про спонукання до вчинення злочину, адже без стороннього втручання злочин міг би і не відбутися.

Крім провокації злочину, на думку А.Тригуба, типові проблеми надання правничої допомоги у провадженнях у корупційних злочинах пов’язані з такими факторами як:

- обмежені можливості спростування результатів негласних слідчих розшукових дій;

- «зловживання» застосування такого запобіжного заходу як взяття під варту з надмірно великим розміром застави;

- використання псевдоспівучасті (коли обвинувачення містить формулювання на зразок «вчинив у змові із невстановленими особами»);

- «макулатурність» фактичних даних, наявних у матеріалах справи, які лише створюють видимість об'єктивного розслідування, проте в яких складно розібратися.