Банкрутство підприємства: кадрові питання процедури проаналізувала Юлія Стусенко

21 квітня 2019 р. набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі – Кодекс), який буде введено в дію 21 жовтня 2019 р. Коло кадрових питань у процедурі банкрутства згідно з Кодексом можна умовно поділити на дві категорії: питання, що пов'язані з працівниками боржника, і питання щодо органів управління/посадових осіб боржника. Зокрема, Кодексом урегульовано порядок участі працівників боржника у справах про банкрутство, реалізації прав працівників боржника як учасників судового процесу, порядок звільнення й призначення органів управління боржником у процедурі банкрутства та деякі інші питання.

Участь працівників боржника в процедурі банкрутства

Відповідно до положень Кодексу інтереси працівників боржника у справах про банкрутство представляє представник працівників боржника, яким є особа, уповноважена загальними зборами (конференцією), на яких присутні не менше як дві третини штатної чисельності працівників боржника, або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника представляти інтереси працівників боржника під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу.

Рішення про обрання представника працівників боржника оформлюють протоколом загальних зборів (конференції) працівників боржника або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій – їх спільним рішенням).

Зауважимо: згідно з Кодексом представник працівників боржника може брати участь у зборах кредиторів боржника лише з правом дорадчого голосу. Право ж вирішального голосу надано Кодексом конкурсним кредиторам, визнаним господарським судом у попередньому засіданні та внесеним розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне й інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів із дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно, з урахуванням того, що інтереси працівників боржника має представляти їх представник, саме він повинен буде подавати таку письмову заяву до господарського суду.

Варто пам'ятати, що заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядають згідно з Кодексом. При цьому розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати та вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів і/або даними обліку боржника.

Санація

Кодексом установлено, що в разі затвердження господарським судом плану санації й постановлення ухвали про введення процедури санації члени виконавчого органу (керівник) боржника звільняються з посади в порядку, визначеному законодавством, і управління боржником переходить до керуючого санацією.

Таким чином, у разі введення господарським судом для боржника процедури санації виконавчий орган боржника (керівник) звільняється відповідно до трудового законодавства України, а його функції покладаються на керуючого санацією.

Саме керуючий санацією має право укладати від імені боржника трудові договори в разі найму персоналу в процедурі санації.

Кодекс передбачає, що серед іншого заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації; одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується відповідно до вимог Кодексу позачергово за рахунок продажу майна боржника.

Такі заходи, як реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, призводять до вивільнення працівників і, відповідно, до їх звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

У разі якщо планом санації передбачено звільнення працівників, праця яких не може бути задіяна під час його виконання, керуючий санацією до передбачуваного звільнення має подати первинній профспілковій організації відповідну інформацію, а також провести консультації з профспілками щодо вжиття заходів для запобігання звільненню, зведення кількості звільнених працівників до мінімальної або пом'якшення наслідків звільнення. Вихідну допомогу в такому разі виплачують за рахунок боржника або коштів від продажу майна боржника, або кредиту, одержаного для цієї мети.

Новелою Кодексу є те, що керуючому санацією дозволено одержувати кредит в банках саме з метою виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються, а також передбачено порядок наступного відшкодування такого кредиту.

Ліквідаційна процедура в разі банкрутства

У випадках, передбачених Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру й призначає ліквідатора.

Ліквідатор із дня свого призначення здійснює такі повноваження, пов'язані з трудовими відносинами:

– виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

– має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, що відшкодовується згідно із цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

– з дня визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадить ліквідатор у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту.

Питання про працевлаштування звільнених працівників вирішують відповідно до законодавства про працю та зайнятість населення. На звільнених працівників боржника поширюються гарантії, установлені законодавством про працю та зайнятість населення.

Ба більше, Кодексом передбачено, що передусім із коштів, одержаних від продажу майна банкрута, задовольняються вимоги щодо:

– виплати заборгованості із заробітної плати працюючим і звільненим працівникам банкрута;

– грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки й додаткової відпустки працівникам, які мають дітей;

– інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника; гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків; гарантії й компенсації в разі службових відряджень; гарантії для працівників, яких направляють для підвищення кваліфікації; гарантії для донорів; гарантії для працівників, яких направляють на обстеження до медичного закладу; соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо);

– вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин;

– нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування й інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

ВИСНОВОК:

Загалом положення Кодексу щодо кадрових питань спрямовано на захист інтересів працівників боржника-банкрута й містять новели, які дають можливість виконати зобов'язання боржника-банкрута перед працівниками в першочерговому порядку.

Реалізація значної кількості новел, що містяться в Кодексі, залежатиме від практики застосування, і давати оцінку їх ефективності можна буде лише через деякий час правозастосовної практики положень Кодексу.

                                                                                           Юлія Стусенко, асоційований партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери»,
                                                                                                                                                    спеціально для видання «ЮРИСТ&ЗАКОН» № 20