Інвестиції в агробізнес: що варто враховувати українському підприємству

Юлія Стусенко, асоційований партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери», спеціально для «Юрист & Закон» №22/2019

Аграрний сектор є однією з найбільш інвестиційно привабливих галузей України для іноземних інвесторів. Експорт сільськогосподарських культур в Україні постійно зростає. На цей час, за даними Міністерства економічного розвитку, Україна входить до п'ятірки країн – лідерів з експорту аграрної продукції та займає 10 – 12 % світового ринку з різних аграрних культур.

Отже, дедалі більше іноземних компаній вкладають кошти в розвиток аграрного виробництва та інфраструктури в Україні. За останні роки в аграрне виробництво інвестували такі великі іноземні компанії, як Bunge, Cargill, Risoil S.A., SALIC UK та багато інших. Зокрема, одним із найбільш гучних останніх прикладів іноземного інвестування є придбання SALIC UK агрохолдингу "Мрія", який на сьогодні провадить операційну діяльність спільно з дочірньою компанією нового інвестора – Continental Farmers Group (CFG). За даними агрохолдингу "Мрія", земельний банк в обробці об'єднаної компанії CFG/"Мрія" становить 195 тис. га в Західній Україні.

Іноземні інвестиції в аграрний сектор України іноземні компанії зазвичай здійснюють через придбання корпоративних прав українських юридичних осіб, на які оформлено земельні банки та відповідні майнові активи (будівлі, техніка, запаси насіння та готової продукції та ін.), необхідні для провадження сільськогосподарської діяльності. Пряме придбання активів без придбання корпоративних прав є невигідним як із погляду оподаткування, так і з погляду необхідності переоформлювати права на земельні ділянки, що є тривалою, витратною та ризиковою процедурою (у разі, якщо власники землі відмовляться укладати договори оренди з новим орендарем).

Також під час придбання корпоративних прав до інвесторів переходять наявні ліцензії та права інтелектуальної власності, оформлені на компанію, корпоративні права в якій набуваються.

За загальним правилом, у разі придбання великих агрокомпаній чи агрохолдингів такі угоди здійснюють через набуття корпоративних прав (акцій) материнських (холдингових) компаній- нерезидентів, розташованих в іноземних юрисдикціях. Такі материнські компанії своєю чергою є прямо чи опосередковано власниками корпоративних прав місцевих українських компаній, яким належать аграрні активи та земельні банки.

У разі придбання середнього та невеликого аграрного бізнесу зазвичай відбувається придбання корпоративних прав українських компаній, що входять до структури такого бізнесу. Водночас, навіть якщо йдеться про невеликий чи середній аграрний бізнес, ми рекомендуємо продавцям відструктурувати бізнес у чітку та зрозумілу інвестору корпоративну структуру, яка забезпечує його юридичну прозорість і є ефективною з погляду управління й податкового планування.

Ефективним інструментом у разі інвестування в корпоративні права разом із партнерами є акціонерна угода або корпоративний договір. Ці угоди дають змогу врегулювати домовленості інвесторів щодо участі в управлінні бізнесом; формування органів управління; порядку відчуження корпоративних прав і виходу з бізнесу; урегулювання спірних ситуацій; визначення арбітражу та права, яке застосовуватимуть до спорів між інвесторами; відповідальності за порушення зобов'язань.

Акціонерні угоди, укладені останніми роками в агробізнесі, підпорядковувалися іноземному праву. На цей час Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" для українських юридичних осіб, створених у формі товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, передбачено можливість учасників укласти корпоративний договір, за яким учасники товариства зобов'язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації. У корпоративному договорі може бути передбачено умови або порядок визначення умов, на яких учасник має право чи зобов'язаний купити або продати частку в статутному капіталі (її частину), а також може бути визначено випадки, коли таке право чи обов'язок виникають. Зміст корпоративного договору не підлягає розкриттю та є конфіденційним, якщо інше не встановлено законом або договором.

Перед придбанням корпоративних прав та активів інвестори проводять юридичний аудит бізнесу (Legal Due Diligence), за допомогою якого можна підтвердити чи спростувати твердження продавця щодо активів і показників господарської діяльності об'єкта придбання, належного оформлення прав на землю й активи; перевірити істотні договори підприємства, його кредиторську та дебіторську заборгованості, включаючи податковий борг; судові спори щодо об'єкта придбання, а також оцінити юридичні ризики, що можуть виникнути в покупця в разі придбання цього бізнесу.

Окремим питанням у разі інвестування в аграрний бізнес через придбання корпоративних прав є питання антимонопольного регулювання й отримання від Антимонопольного комітету України відповідного дозволу на концентрацію. Попередньо отримати такий дозвіл є обов'язковою умовою для сторін концентрації, якщо сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасниками концентрації підпадає під показники, визначені Законом України "Про захист економічної конкуренції". При цьому концентрацію потрібно здійснити протягом року з дня ухвалення рішення про надання дозволу на концентрацію, якщо більший строк не визначено в рішенні Антимонопольного комітету України.

Водночас інвестувати в аграрний бізнес можна й без придбання корпоративних прав у ньому – а через фінансування окремих аграрних проектів, модернізації виробництва, поповнення оборотних коштів, розвитку нових напрямів виробництва, створення й удосконалення сільськогосподарської та транспортної інфраструктури. У такому разі основними інструментами інвестування є кредитування, зокрема й банками, міжнародними фінансовими організаціями, інвестиційними фондами та приватними інвесторами, аграрні розписки та векселі.

Залучення інвестицій в аграрний бізнес через банківське кредитування є класичним механізмом фінансування, який використовують українські аграрії. Однак на цей час в Україні кредитні ставки банків, якщо порівнювати з іншими видами інвестицій у бізнес, для аграріїв невигідні. Крім того, задля передання в заставу банкам активів потрібно, щоб такі активи були належним чином юридично оформлені, що на практиці для деяких компаній проблематично.

На сьогодні альтернативою банківському кредитуванню, якою активно послуговується аграрний бізнес, є аграрні розписки. Видача, обіг та погашення цих розписок врегульовано Законом України "Про аграрні розписки". Кредиторами за аграрними розписками можуть бути постачальники матеріально-технічних ресурсів, трейдери, переробники, компанії-дистриб'ютори. Аграрні розписки підлягають унесенню до загальнодоступного реєстру, що дає змогу кредиторам бачити, як аграрна компанія, яка видала розписку, виконує свої зобов'язання та скільки розписок має на цей час.

Загалом, за даними ДП "Аграрні реєстри", від початку дії (з 2015 року) було видано 1842 тис. аграрних розписок на 12,9 млрд грн. При цьому фінансуванням під аграрні розписки скористалося понад 900 агровиробників із різним земельним банком.

За п'ять місяців 2019 року, згідно з даними того ж ДП "Аграрні реєстри", було оформлено 991 аграрну розписку. Обсяг аграрних розписок із початку 2019 року та станом на 31 травня становив 6,5 млрд грн.

В аграрний бізнес останніми роками також активно інвестують міжнародні фінансові установи, як-от International Finance Corporation (IFC) та Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Залучення фінансування та інвестицій в аграрний бізнес неможливе без проведення детальної комплексної підготовки бізнесу, належного оформлення прав на активи та корпоративного структурування. Інвестори й кредитори, особливо іноземні, інвестуючи в агробізнес, хочуть мати впевненість у належному захисті їхніх інвестицій та гарантії їх повернення.

Ми завжди рекомендуємо нашим клієнтам, які планують залучати інвестиції в аграрний бізнес, провести попередній юридичний аудит бізнесу та на підставі отриманих даних і рекомендацій максимально усунути всі юридичні ризики та недоліки в діяльності агрокомпаній, провести належне оформлення активів та корпоративне структурування бізнесу (за потреби із залученням компаній з інших юрисдикцій).