Працівник шкодить репутації компанії? 4 нюанси, які слід знати роботодавцю, розкрила адвокат АО «Скляренко, Сидоренко та партнери»

Чи можна покарати працівника за нанесення шкоди репутації фірми? Яку відповідальність несе співробітник за розповсюдження негативних відгуків про роботодавця, наприклад, у соціальних мережах?

Розгорнуту відповідь на ці запитання виданню «The Point» загальнонаціонального порталу Rabota.ua надала адвокат АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» Тетяна Борисенко:

- Частіше за все проблеми між невдоволеним працівником і роботодавцем виникають під час звільнення. Працівник, якого образив керівник, намагається помститися компанії. І в епоху інформаційних технологій варіантів нанесення шкоди репутації бізнесу безліч: написання листів контролюючим органам про порушення законодавства, публікація негативних відгуків та коментарів у соціальних мережах, надсилання листів з негативною інформацією про роботодавця його клієнтам.

Заборонити працівнику висловлювати своє негативне ставлення до роботодавця, звичайно, неможливо. Адже Конституція України гарантує кожному право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір (ст. 34). Водночас існують винятки з цього правила, а точніше – випадки, які фактично не охоплюються свободою слова – це поширення недостовірної інформації, що шкодить діловій репутації фірми.

У цьому питанні необхідно враховувати кілька аспектів.

По-перше, у переважній більшості випадків вирішення проблеми потрібно шукати поза межами трудового законодавства. Адже відповідно до ст. 130 Кодексу законів про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. Іншими словами, якщо претензій до якості роботи працівника (у межах обов’язків, визначених посадовою інструкцією) не було, то говорити про відповідальність в такому випадку буде некоректно. Відтак, захист прав роботодавця буде здійснюватися відповідно до загальних норм Цивільного кодексу України, що регулюють питання відшкодування шкоди, завданої діловій репутації юридичної особи (зокрема, див. ст. 22; п. 4 ч. 2 ст. 23; ст. 94; ст. 201; п. 2 ч. 2 ст. 258; ст. 1166; ст. 1167 ЦК).

По-друге, приниження ділової репутації компанії відбувається у формі поширення неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати підприємницької діяльності компанії, у зв’язку з чим знижується вартість її нематеріальних активів. Загальним засобом захисту прав компанії у такому випадку є вимога про відшкодування майнової та (або) моральної (немайнової) шкоди. Спеціальним засобом захисту є також вимога про спростування недостовірної інформації. В судовому порядку такі вимоги пред’являється безпосередньо до автора, а також до особи, яка поширила відповідну інформацію (інтернет-видання, адміністратор соціальної мережі, телеканал, друковане видання, де інформація фактично була оприлюднена).

Але на практиці компанії зустрічаються зі складнощами в процесі доказування факту приниження ділової репутації, встановлення осіб, відповідальних за порушення, визначення розміру немайнової шкоди, доведення причинно-наслідкового зв’язку між діями конкретних осіб та наявністю немайнової шкоди.

По-третє, необхідно розмежовувати недостовірну інформацію та оціночні судження, за висловлення яких ніхто не може бути притягнутий до відповідальності (див. ст. 30 Закону «Про інформацію»).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Іншими словами, якщо працівник написав у соцмережі, що вважає свого роботодавця негідником, такий вислів буде розцінений судом як оціночне судження, що не підлягає доказуванню.

По-четверте, не всі форми наклепу (дійсного або ймовірного) можуть розцінюватися як шкода діловій репутації. Так, надсилання листів та заяв до різних установ, організацій, державних органів і місцевих органів самоврядування з метою перевірки компетентними органами незаконної, на думку заявника, діяльності, є реалізацією особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції (право направляти звернення), а не поширенням недостовірної інформації. Таку позицію сформував Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі № 207/1161/17.

Тобто, якщо працівник у своїй скарзі контролюючому органу зазначить, що підприємство порушує законодавство, то це звернення, незалежно від наслідків перевірки, ніяк не може зашкодити діловій репутації бізнесу.

Але у будь-якому випадку свою репутацію потрібно берегти і самим працівникам. Не варто поширювати неправдиві відомості про роботодавця, особливо задля помсти, коли емоції домінують над розумом. Якщо ж відбулося порушення ваших особистих або трудових прав, краще звернутися до суду. Крім того, рішення, винесене іменем України на вашу користь, матиме значно більший вплив на репутацію компанії, ніж коментарі ображеного працівника у соцмережах.