Як змусити платити аліменти: 7 нових інструментів дослідила адвокат АО «Скляренко, Сидоренко та партнери»

В останні роки в Україні активно взялися за неплатників аліментів: штрафи, заборона на виїзд за кордон, позбавлення права сідати за кермо авто, примусові соціальні роботи.

Наскільки ефективними виявилися введені державою механізми впливу на недбайливих батьків, - видання «СЕГОДНЯ» з'ясовувало разом з адвокатом АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» Тетяною Борисенко.

Експерт нагадала три ключових законодавчі зміни в цій сфері:

- Закон від 17.05.2017 № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» (набрав чинності 8 липня 2017 року);

- Закон від 07.12.2017 № 2234-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» (набрав чинності 6 лютого 2018 року);

- Закон від 03.07.2018 №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» (набрав чинності 28 серпня 2018 року).

Т. Борисенко виділяє 7 новацій, які в цілому позитивно вплинули на вирішення наявних проблем.

1. Були внесені зміни до Сімейного кодексу України, які передбачають, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, а також доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів (ст. 182 Сімейного кодексу України).

Важливим також є те, що відповідно до ч.3 цієї статті суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Ці зміни можна оцінити позитивно, оскільки практика приховування платником аліментів своїх доходів з метою мінімізації розміру аліментів є досить поширеною. Однак, невирішеною залишилась ситуація, коли платник аліментів оформлює своє майно на інших осіб, зокрема на родичів. Тож в цій частині норми сімейного законодавства щодо визначення розміру аліментів варто було б вдосконалити.

2. Також було врегульовано питання відповідальності за прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника. Такий платник зобов’язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми. І хоча судової практики щодо стягнення процентів річних та інфляційних втрат на підставі ст. 196 Сімейного кодексу небагато, зазначені зміни також є конструктивними, оскільки до їх прийняття питання щодо відповідальності за прострочення сплати вказаних сум вирішувалось на підставі загальної норми ст. 625 Цивільного кодексу України, а практика тут була неоднозначно.

3. Позитивом можна вважати появу можливості отримання стягувачам аліментів в спрощеному порядку, а саме шляхом звернення до суду за видачею судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину або у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідні зміни були внесені до ст. ст. 183, 184 Сімейного кодексу.

Також були усунені інші прогалини, наявні в чинному законодавстві (звільнення від сплати судового збору заявників у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів).

4. З огляду на наявну судову практику досить дієвими виявилися обмеження у правах: керування транспортними засобами, виїзду за межі України, користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Такі обмеження можуть бути застосовані державним виконавцем за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці шляхом винесення вмотивованої постанови.

Обмеження, встановлені державними виконавцями, спонукають платників аліментів більш відповідально ставитися до виконання своїх батьківських обов'язків щодо утримання дітей. Досить несправедливою була ситуація, коли боржник, маючи піврічну заборгованість із сплати аліментів своїй дитині, знаходив можливість їхати на відпочинок за кордон.

З іншого боку, тому з батьків, з ким проживає дитина, надано право самостійно вирішувати питання тимчасового виїзду дитини за межі України до одного місяця. А у випадку наявності заборгованості зі сплати аліментів тепер можна не питати згоди і на виїзд на більший строк.

Щодо керування транспортними засобами, то зазначені зміни ст. 71 Закону «Про виконавче провадження» сформульовані досить вдало. Зокрема, тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування. Тож, якщо від права користування автомобілем напряму не залежить основне джерело доходу боржника, то він має користуватися громадським транспортом або ходити пішки доки в нього є заборгованість із сплати аліментів на дитину.

5. Змінами до Кодексу України про адміністративні правопорушення було запроваджено можливість застосування до боржника суспільно корисних робіт, а також відповідальність за ухилення від їх відбування. Ці норми орієнтовані на таких боржників, щодо яких інші заходи впливу виявляються недієвими (що не мають транспортного засобу, не їздять за кордон та не займаються полюванням, не мають роботи та, зазвичай, не бажають її шукати). За злісне ухилення від суспільно корисних робіт на боржника очікує кримінальна відповідальність, встановлена ст. 389-2 Кримінального кодексу України.

6. Подання позовів про визнання батьківства, зміну місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною перестали бути підставою для зупинення провадження у справах про стягнення аліментів. Зазначені зміни були внесені до Цивільного процесуального кодексу. Це сприяло зменшенню строків на розгляд позовних вимог про стягнення аліментів, що також є позитивним моментом.

7. І на останок, варто відзначити впровадження змін щодо спеціальних фінансових санкцій, передбачених частиною 14 Закону «Про виконавче провадження», а саме в розмірі 20, 30 та 50 відсотків суми заборгованості, які після їх стягнення перераховуються стягувачу. Додаткове фінансове навантаження, безумовно сприяє більш добросовісному виконанню батьками своїх зобов'язань щодо сплати аліментів на утримання дитини.

Щодо подальшого вдосконалення правового регулювання Т.Борисенко переконана, що необхідно вирішувати питання стягнення аліментів з доходів, отриманих боржниками за межами України, та розширювати перелік країн, з якими Україна має відповідні міжнародні договори про правову допомогу.