Злочини проти правосуддя: проблеми кваліфікації та особливості захисту дослідив Андрій Тригуб

Станом на сьогодні Єдиний реєстр досудових розслідувань містить відомості про більш як чотири тисячі кримінальних проваджень, розпочатих в Україні у зв’язку із розслідуванням злочинів проти правосуддя. І це достатньою мірою свідчить про масовість цієї категорії справ.

На це під час III Судового форуму Асоціації адвокатів України звернув увагу асоційований партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» Андрій Тригуб під час свого виступу, присвяченому проблемам кваліфікації злочинів проти правосуддя (розділ XVIII Кримінального кодексу України), а також особливостям здійснення захисту у цій категорії справ.

Адвокат зауважив, що більше 40% записів ЄРДР (майже 1,7 тис.) складають справи, пов’язані із невиконанням судового рішення - злочином, відповідальність за який встановлена ст. 382 КК.

«На практиці дискусійним залишається питання, кого вважати потерпілим, і чи може такий статус отримати особа, на користь якої було ухвалене (але не виконане) судове рішення, - звернув увагу А.Тригуб. – Окремі правоохоронці та судді переконані, що особа не може бути потерпілою, оскільки йдеться про злочин проти правосуддя».

І на думку асоційованого партнера АО «Скляренко, Сидоренко та партнери», з таким підходом погодитися не можна. «Адже за такою логікою суддя також не буде потерпілим у разі умисного заподіяння йому побоїв або тілесних ушкоджень чи в разі знищення його майна, бо відповідні протиправні діяння (ст. ст. 377, 378 КК) також є злочинами проти правосуддя», - переконує він. Серед інших типових проблем здійснення захисту за цією статтею є те, що іноді слідчі відмовляють у визнанні особи потерпілою через відсутність доказів заподіяння шкоди, або ж якщо заяву про залучення як потерпілого підписав адвокат, а не особисто потерпілий. Але і в таких випадках існують ефективні методи забезпечення інтересів клієнта, які А.Тригуб навів у своєму виступі.

А от диспозиції ст.375 (Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови) та ст. 400-1 (Представництво в суді без повноважень в частині умисного невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги) КК, на думку адвоката, варто було б взагалі виключити із закону про кримінальну відповідальність. Адже ці статті можуть використовуватися на практиці лише як важіль позапроцесуального впливу на суддів та захисників.