Банкрутство фізособи: нюанси подання декларації пояснив Верховний Суд

Необхідність надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною визначає ефективність процедури погашення боргів.

На це звернув увагу Касаційний господарський суд у складі ВС. Текст відповідної постанови у справі №910/6639/20 нещодавно з’явився у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Громадянин звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи.

Суд відкрив провадження і призначив керуючого реструктуризацією боргів. Згодом був визначений перелік кредиторів, а керуючий надав повідомлення про проведення їх зборів.

Боржник подав заяву про визнання його банкрутом і відкриття процедури погашення боргів. Але ухвалою госпсуду провадження було закрите. Один з кредиторів подав відповідне клопотання на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Закриваючи провадження, суд (який згодом підтримала апеляція) виходив з того, що боржник не дотримав вимог ст. 90 Кодексу з процедур банкрутства щодо повноти та достовірності відомостей, зазначених у декларації про його майновий стан у справі про неплатоспроможність. Зокрема, він не зазначив інформації про нематеріальні активи, а також інформації про членів сім`ї, в тому числі матір, у власності якої перебував житловий будинок, земельні ділянки та транспортний засіб.

Вмотивованість рішень судів  та недотримання боржником вимог щодо повноти та достовірності відомостей, зазначених у декларації про його майновий стан у справі про неплатоспроможність, досліджував КГС.

Високі судді зауважили, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Саме тому реалізація обов’язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не лише формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

У ВС констатували, що подання декларації про майновий стан дає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів і витрат на відповідну дату, а й розмір активів за відповідний період. І включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється зазвичай фідуціарним характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До таких зловживань правом боржник може вдатися незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом і сімейними правами та обов'язками.

Таке розуміння поняття «член сім'ї» у процедурі провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи дає підстави для висновку про включення до кола членів сім'ї боржника при застосуванні ч. 5 ст. 116 КУзПБ осіб, які не є членами сім'ї в розумінні ст. 3 СК України, оскільки не є особами, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки.

Положення ч. 5 ст. 116 КУзПБ самостійно і вичерпно врегульовують зміст поняття «член сім'ї боржника», яке є спеціальним, встановленим саме для цілей визначення змісту правовідносин щодо відновлення платоспроможності фізичної особи. Стаття 3 СК України для регулювання відносин у справах про неплатоспроможність фізичних осіб не застосовується.

Тлумачення ч. 5 ст. 116 КУзПБ, зважаючи на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників – фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім'ї такого боржника в обов'язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків.

З урахуванням наведеного, КГС залишив рішення судів нижчих інстанцій без змін.