Заповнення митної декларації: коли не слід довіряти маркуванню товарів

Виявлення на митниці розбіжностей між маркуванням на упаковці товару та поданими супровідними документами означає для бізнесу великі неприємності. Брокеру загрожує штраф у розмірі вартості товару, а імпортеру – конфіскація. Проте, іноді цього можна уникнути.

До АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» звернулася компанія, яка за зовнішньоекономічним контрактом завозила в Україну промислове обладнання. В рамках митного оформлення її брокер заповнив та подав попередню митну декларацію. Але під час огляду митники виявили недостовірність указаних відомостей. Це стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 472 (Недекларування товарів) Митного кодексу.

Річ у тім, що серед інших товарів імпортер завозив в Україну компресори, маркування на упаковці яких свідчило про наявність у їхньому складі інтегрованого осушувача з хладагентом. Останній містив контрольовану речовину, яка відповідно до українського законодавства є озоноруйнівною і її  експорт та імпорт підлягає ліцензуванню. Водночас, у графах 31 та 44 митної декларації про цей товар було заявлено: «Не містить озоноруйнівні речовини та второвані парникові гази». Відтак, згідно протоколу про порушення митних правил товари були вилучені, а митний брокер мав сплатити штраф у еквіваленті 12 тис. євро (вартість компресорів).

«Оцінивши фактичні обставини справи, ми дійшли висновку про відсутність у діях митного брокера складу порушення митних правил, – зауважив  партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» Андрій Тригуб, який надавав правову допомогу компанії-імпортеру. – Тому наша позиція в суді полягала у необхідності закриття провадження про адміністративне правопорушення».

Адвокат виявив, що жоден товаросупровідний документ не містив інформації про наявність у імпортованих компресорах інтегрованого осушувача з холодоагентом. Такі відомості також були відсутні у експортній митній декларації, оформленій у країні походження.

Водночас, буклет про компресори містив застереження про те, що виробник залишає за собою право на технічні зміни обладнання з огляду на наявність тих чи інших комплектуючих від сторонніх постачальників та інші особливості технологічного процесу. Спірним холодагентом комплектувалися компресори іншої модифікації. Тож цілком ймовірно, що виробник без відома замовника вніс певні зміни. Водночас, з огляду на індекс маркування моделі компресора, яка була предметом митного декларування, його оснащення осушувачем не передбачалося.

За таких обставин ані імпортер, ані агент з митного оформлення не могли самостійно виявити відхилення між фактичною комплектацією обладнання, його описом у товаросупровідних документах та індексом моделі. Оскільки на час заповнення та подання митної декларації фізичний доступ до товару був відсутній, а його самостійний огляд - неможливим.

Крім іншого, звернув увагу А.Тригуб, компанія раніше вже завозила ці компресори. Тож брокер, оскільки точно така модель вже поставлялася, був впевнений, що вона не містить контрольованої речовини.

«Недекларування товарів із суб`єктивної сторони може бути вчинено як умисно так і з необережності. Але в даному випадку ніхто не передбачав, не бажав, і не допускав навіть можливості настання бодай якихось шкідливих наслідків», - резюмував партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери».

Відтак, Держмитслужба на надала належних доказів на підтвердження порушення брокером митних правил. І на момент розгляду справи у суді не було навіть підтверджено фактичну наявність або відсутність холодоагенту в компресорах (експертні дослідження не проводилися). А наявність маркування, вирішив суд, не може однозначно підтверджувати фактичний вміст контрольованої речовини в товарі.

Окремо суд урахував, що після проведення митного огляду товару та встановлення маркування щодо наявності холодоагенту, імпортер одразу звернувся та отримав відповідну ліцензію на імпорт.

Зважаючи на всі обставини, суд закрив провадження за ст.472 Митного кодексу у зв`язку з відсутністю в діях брокера складу адміністративного правопорушення (див. постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 11.11.2022 у справі №760/15314/22). Також постановив, що вилучені товари слід повернути власнику. 3 лютого 2023 року Київський апеляційний суд залишив без змін це рішення.

«Зазвичай у подібних випадках досить складно щось довести. Адже позиція державного органу, хоча і є формальною, часто виявляється більш переконливою для суду, - зазначив керуючий партнер адвокатського об’єднання Олександр Скляренко. – Але при більш прискіпливому вивченні справи знаходяться певні обставини, на які можна спиратися під час захисту. Знайти ці обставини, вибудувати їх у логічний ланцюг доказів, наклавши певну юридичну форму, - саме в цьому і полягає робота справжнього адвоката у будь-якій справі».