Народні депутати пропонують відновити інститут реагування на причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, що існував у кримінальному процесі до 2012 року. Відповідний проєкт Закону від 31.08.2026 №15581 про внесення змін до КПК зареєстрований у Верховній Раді.

Можливі ризики для бізнесу проаналізував партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» Андрій Тригуб.

Згідно із документом, КПК пропонується доповнити новими статтями 291-1 та 374-1, якими запроваджується наступний механізм.

Коли під час досудового розслідування дізнавач або слідчий виявить причини й умови, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення, то він повинен письмово повідомити прокурора. Останній оцінює матеріали і, якщо знайде обставини, що потребують усунення, то одночасно з обвинувальним актом направлятиме до суду окреме подання.

Особам, прав, свобод або законних інтересів яких вони стосуються, гарантується можливість подати пояснення, докази та заперечення.

Якщо за результатами судового розгляду суд при ухваленні обвинувального вироку встановить наявність причин і умов, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення та потребують вжиття заходів щодо їх усунення, суд одночасно з вироком може постановити окрему ухвалу. При цьому суд зазначатиме обставини, які свідчать про можливі підстави для притягнення інших осіб до дисциплінарної або матеріальної відповідальності.

Ухвалу направлятимуть державному органу, органу місцевого самоврядування, юридичній або посадовій особі для вжиття заходів. Про результати розгляду ухвали адресат повинен буде повідомити суд не пізніше ніж через місяць.

Автори законодавчої ініціативи пояснюють її необхідністю посилити превентивну функцію кримінального провадження. Чинний механізм, на їхню думку, зосереджений переважно на вже вчиненому правопорушенні, тоді як організаційні недоліки, неналежний контроль та інші чинники можуть залишатися без належного реагування.

За словами Андрія Тригуба, окрема ухвала допускає негативну оцінку дій особи, яка не є обвинуваченою у кримінальному провадженні. І ця оцінка вочевидь матиме наслідки для такої особи.

«Формулювання про те, що певна поведінка або недоліки в роботі «сприяли вчиненню кримінального правопорушення», має причинно-оціночний характер. Такий висновок може стосуватися керівника, бухгалтера, працівника підприємства або будь-якої іншої особи, питання про кримінальну відповідальність якої суд не розглядає. При цьому законопроєкт допускає зазначення обставин, що можуть стати підставою для дисциплінарної чи матеріальної відповідальності», — звернув увагу адвокат.

Він змоделював типову ситуацію, коли слідство розслідує можливе заволодіння коштами при закупівлі: підозрюваний — посадовець замовника. Але слідчий доходить висновку, що злочину сприяли неналежна система внутрішнього контролю підприємства, дії директора чи бухгалтера, недоліки тендерної документації, порушення внутрішніх процедур. 

«Проєкт дозволяє заінтересованим особам подавати пояснення, докази та заперечення, однак не деталізує стадії процесу для їхнього розгляду, порядок їх повідомлення, доступу до матеріалів досудового розслідування та судової справи, участі в розгляді та користування правничою допомогою. Не встановлено також спеціального порядку оскарження окремої ухвали особою, якої стосуються викладені в ній висновки. Усе це створює процесуальну асиметрію: виникає офіційний негативний висновок про поведінку особи, але ця особа не отримує надійного процесуального статусу, який би давав можливість спростувати сам висновок», – пояснює Андрій Тригуб.

На думку партнера АО «Скляренко, Сидоренко та партнери», це є корупціогенним чинником оскільки фактично створюються можливості для зловживань. «Правоохоронці можуть отримати інструмент для тиску на бізнес, коли під приводом запобігання вчиненню кримінальних правопорушень будуть створюватися додаткові перешкоді роботі підприємств, – говорить він. – Уже сама поява підприємства, його керівників або працівників в окремому поданні прокурора означатиме необхідність захищатися. Це потребуватиме залучення адвокатів, витребування доступу до матеріалів, підготовки доказів і спростування тверджень сторони обвинувачення. Крім процесуальних витрат, виникатимуть репутаційні, кадрові та договірні ризики».

Насамкінець Андрій Тригуб поставив під сумнів ефективність можливого усунення причин та умов, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення, у запропонований спосіб з огляду на тривалість судового розгляду, адже від направлення обвинувального акта до суду і до постановлення вироку проходить значний час (в середньому понад 3 роки), а особливо – у складних економічних справах. Отже, на час вироку згадані причини та умови імовірно зазнають змін та втратять актуальність.