Верховний Суд оприлюднив Огляд судової практики Касаційного кримінального суду щодо застосування норм кримінального закону про покарання. До нього увійшли рішення 2018–2026 років. 

«Висновки ВС, викладені у рішеннях, що включені до огляду, стосуються не лише призначення судом  такого виду покарання як позбавлення волі. Верховний Суд висловив  також свою позицію відносно призначення  інших  видів покарань, які можуть виявитися не менш «відчутними» для обвинуваченого, – наголосив партнер Адвокатського обʼєднання «Скляренко, Сидоренко та партнери» Андрій Сидоренко. 

Він виділив пʼять найбільш показових кейсів,  що можуть бути релевантні для  практики White-collar crime в розрізі призначення судом покарань, не пов’язаних із позбавленням волі. 

1. Розмір штрафу може перевищувати верхню межу, встановлену санкцією 

За кримінальне правопорушення, санкція якого передбачає основне покарання у виді штрафу понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу не може бути меншим за завдану майнову шкоду або дохід, отриманий унаслідок правопорушення. Це правило застосовується незалежно від верхньої межі штрафу, встановленої санкцією відповідної статті.

Так, у  справі №607/18731/23 суд призначив штраф у розмірі 3000 НМДГ — 51 000 грн, хоча фактично отримана неправомірна вигода становила 5000 доларів США, або 182 850 грн за офіційним  курсом НБУ на дату правопорушення. ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий апеляційний розгляд (постанова від 12.11.2024), вказавши, що розмір штрафу не може бути меншим за завдану майнову шкоду або дохід, отриманий унаслідок правопорушення.

2. Звільнення від відбування основного покарання з випробуванням не означає відсутності додаткових покарань

Згідно з ч. 1 ст. 77 КК у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням судом можуть бути призначені додаткові покарання у виді: штрафу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення державної нагороди України (останнє — з 21.11.2024).  

Отже, звільнення  від відбування основного покарання випробуванням стосується лише основного покарання, тому суд може призначити додаткові покарання, які  підлягають самостійному і реальному виконанню.

У постанові від 25.10.2023 ККС ВС (справа №161/10762/22) вказав, що як визначено ст. 77 КК (у редакції на час розгляду справи), у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

При цьому  з 19.12.2024 діє правило,  за яким відповідно до ч. 2 ст. 77 КК у разі звільнення з випробуванням на підставі угоди про визнання винуватості у провадженні щодо корупційного або пов’язаного з корупцією кримінального правопорушення може бути призначена і конфіскація майна — за умови, що її погодили сторони угоди.

3. Заборона обіймати посади може бути спрямована на майбутнє

Якщо позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю передбачене санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК, суд може призначити це додаткове покарання незалежно від того, чи обіймав обвинувачений відповідну посаду або займався такою діяльністю на момент вчинення правопорушення.

Отже, вказана заборона може виконувати превентивну функцію і перекривати можливість займати відповідні посади в майбутньому (постанова ОП ККС ВС від 04.09.2023 у справі №404/2081/22).

Водночас цей висновок не поширюється на випадки, коли відповідне додаткове покарання не передбачене санкцією статті та призначається на підставі ч. 2 ст. 55 КК. У такому разі особа на час вчинення кримінального правопорушення повинна фактично обіймати відповідну посаду або займатися відповідною діяльністю, а правопорушення має бути вчинене за  такою  посадою або у зв’язку із відповідною діяльністю

4. Конфіскація майна як вид покарання не обмежується активами, пов’язаними зі злочином

Конфіскація майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Для її застосування не вимагається, щоб конфісковане майно  було предметом, знаряддям або доходом від кримінального правопорушення.

У справі №753/3005/23 особу було засуджено за ч. 2 ст. 307 КК, санкція якої передбачала обов’язкову конфіскацію майна. ККС ВС погодився з конфіскацією всього належного засудженому майна та відхилив аргумент про необхідність доводити зв’язок кожного активу з кримінальним правопорушенням (постанова від 05.02.2026).

Цей вид покарання необхідно відрізняти від спеціальної конфіскації за статтями 96-1, 96-2 КК, для якої походження, призначення або використання конкретного майна має самостійне правове значення.

5. Спеціальне звання або класний чин можна втратити і без використання відповідних повноважень при вчинені злочину

Передумовами застосування покарання у виді позбавлення військового чи спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу є наявність у засудженого відповідного статусу та вчинення ним тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Закон не вимагає, щоб під час вчинення   злочину особа використовувала повноваження, пов’язані з цим статусом. Водночас таке покарання не є автоматичним: суд має вмотивувати висновок про неможливість збереження за засудженим відповідного звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (постанова від 12.08.2025 у справі №991/1710/22).

«Наведені висновки ВС  щодо  призначення покарання доцільно мати на увазі вже після повідомлення особі про підозру та  під час розроблення стратегії захисту, зокрема перед визначенням доцільності укладення угоди про визнання винуватості», – застерігає Андрій Сидоренко.