У кримінальному провадженні строки досудового розслідування, які іноді сприймаються як  технічна формальність, насправді є процесуальною гарантією для сторони захисту, якою можна і необхідно користуватися. Адже ці строки імперативно  визначають межі, в рамках яких  сторона обвинувачення може звернутися до суду. 

Один із кейсів Адвокатського обʼєднання «Скляренко, Сидоренко та партнери» показав, як у справах white-collar crime суди оцінюють наслідки відновлення досудового розслідування.

Захист у цьому провадженні здійснювали  партнери АО Андрій Тригуб та Андрій Сидоренко. 

Позиція  захисту ґрунтувалася на тому, що обвинувальний акт був направлений до суду поза строку  досудового розслідування. Суд першої інстанції погодився з цим підходом і закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.

Так, після повідомлення клієнтам АО про підозру строк досудового розслідування був продовжений  прокурором  до трьох місяців. За день до спливу цього строку сторону захисту повідомили про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів. І як установив суд, цей день (день відкриття матеріалів) входив до строку досудового розслідування, тому після відкриття матеріалів у сторони обвинувачення залишався лише один день для звернення до суду з обвинувальним актом. 

Понад два місяці потому прокурор відновив досудове розслідування, визначив підслідність за іншим органом (БЕБ), однак  в той же день прокурором   відповідне провадження було знову передано до первинного органу досудового розслідування (поліції), якому було доручено повторно повідомити сторону захисту про завершення розслідування та відкриття матеріалів провадження.  

Такі нетипові процесуальні дії  сторони обвинувачення були викликані  певними змінами в законодавстві щодо підслідності податкових справ БЕБ. 

У той же час за позицією захисту, відновлення досудового  розслідування та інші процесуальні дії сторони обвинувачення «спалили» останній день строку досудового розслідування,  що залишався після відкриття матеріалів провадження,  однак  сторона обвинувачення не направила обвинувальний акт до суду в цей день.

Суд першої інстанції погодився з позицією  захисту та закрив кримінальне провадження, оскільки  після використання останнього дня строку всі подальші процесуальні дії, в тому числі направлення обвинувального акту до суду, відбувалися вже поза межами строку досудового розслідування. 

Прокурор оскаржив це рішення, посилаючись на те, що що процесуальні рішення після відкриття матеріалів мали організаційний характер і не впливали на перебіг строку досудового розслідування, а обвинувальний акт був скерований до суду в день завершення стадії ознайомлення  стороною захисту з матеріалами.

Водночас, апеляція відхилила такі доводи прокурора. Колегія суддів звернула увагу, що прокурор виніс саме постанову про відновлення досудового розслідування, тому день такого відновлення входив до строку розслідування і був останнім днем цього строку. Суд також зазначив, що строк розсліування, який закінчився, поновленню не підлягає.

За результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції було залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора — без задоволення. Рішення апеляційної інстанції не оскаржувалося.

«У межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складений чи вручений, а й фактично направлений до суду, – прокоментував позицію суду А.Тригуб. – А у нашому випадку направлення обвинувального акта відбулося після спливу  такого строку, що й підтвердило обґрунтованість закриття провадження».

«Цей кейс демонструє необхідність дослідження всіх   процесуальних документів  та рішень сторони обвинувачення, особливо в розрізі дотримання нею строків досудового розслідування. І хоча у цій справі ми зібрали більш ніж достатньо доказів для виправдувального вироку, закриття справи на початковій стадії на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК повністю відповідало інтересам клієнта», – резюмував партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери».