Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України відхилив необгрунтовані вимоги українського держпідприємства до австрійської логістичної компанії у спорі щодо оплати зберігання транзитного вантажу після початку повномасштабної війни. 

Інтереси іноземного клієнта у справі представляв керуючий партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» Олександр Скляренко.

У січні - лютому 2022 року український порт прийняв партію транзитних залізорудних окатишів відповідно до договору про перевалку вантажів, укладеного із віденською компанією. Але через повномасштабне вторгнення було відвантажено лише незначну частину. Більша — залишилися на перевалочному майданчику і перебувала там до кінця червня.

Українське держпідприємство вважало, що його контрагент порушив договір — своєчасно не вивіз вантаж, а тому нарахувало плату за понаднормове зберігання і додатково - пеню, штраф і 3% річних. Іноземна компанія рахунок не сплатила, посилаючись на воєнні обставини та дії українських державних органів.

Тоді адміністрація порту ініціювала позов, який відповідно до арбітражного застереження у договорі був переданий на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. 

Компанія-відповідач звернулася за правовим захистом до АО «Скляренко, Сидоренко та партнери».

У МКАС при ТПП України порт стверджував, що зберігання вантажу є фактично наданою послугою, яка підлягає оплаті. Крім того, на думку позивача, саме клієнт був зобов’язаний забезпечити подачу плавзасобів, надати належні доручення на відвантаження, погодити графіки та самостійно вирішувати питання митного оформлення і взаємодії з українськими контролюючими органами. 

Австрійська компанія визнала факт завезення вантажу, але заперечувала відповідальність. Правова позиція, яку формував Олександр Скляренко, полягала в тому, що обов’язок (оплатити зберігання товару) у цій ситуації є похідним від основного зобов’язання (вивезти вантаж). А відповідальність може наставати лише за наявності вини відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України.

Вини у клієнта не було, оскільки у березні 2022 року державні органи заблокували юридичну і фактичну можливість розпоряджатися вантажем, зокрема організувати його вивезення. На підтвердження цього арбітражному суду були представлені отримані за адвокатським запитом листи теруправління Державного бюро розслідувань та регіональної митниці, з яких випливало, що держоргани ініціювали заходи зі збереження вантажу та можливого його примусового вилучення. Відтак, плата за зберігання товару могла нараховуватися до моменту запровадження обмежень на розпорядження вантажем, а не за весь період його зберігання.

«Для предмета спору це було принциповою позицією, бо вантаж перебував у митному режимі транзиту, а отже питання його вивезення залежало не лише від дій сторін договору, а й від рішень митних та правоохоронних органів, — відзначив О.Скляренко. — Саме тому ці листи були використані нами як доказ відсутності вини клієнта-іноземної компанії у невивезенні вантажу, а МКАС врахував їх при визначенні моменту, з якого документально підтверджені обмеження почали впливати на можливість виконання зобов’язання. Цікаво, що у цьому випадку не оформлювався сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини, на який традиційно посилаються відповідачі у подібних спорах, як на основну підставу заперечень проти позову. Адже подібний сертифікат є лише одним з доказів, в той час як при вирішенні подібних спорів суд або арбітраж не обмежений конкретними доказами і має встановити наявність або відсутність вини відповідача у невиконанні або неналежному виконанні договірних зобов’язань».

Оцінюючи позиції сторін, МКАС врахував, що вантаж перебував у режимі транзиту, тому без участі митного органу його вивезення було неможливим. Арбітраж погодився, що обставини, підтверджені листами ДБР, адресованими Одеській митниці, виключали можливість відповідача розпорядитись вантажем, а тому дійшов висновку, що документально підтверджена заборона на вивезення виникла саме у березні 2022 року - як стверджували в АО «Скляренко, Сидоренко та партнери».