Спори з податковою, пов’язані із оскарженням рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, є достатньо неприємними для власника бізнесу. Бо навіть у разі очевидної неправоти органів ДПС, останні будуть до останнього ігнорувати закон і здоровий глузд. Іноді навіть після судового рішення і відкриття виконавчого провадження.

Підприємство, яке займається гуртовим продажом овочів та фруктів, відповідно до приписів ст. 201 Податкового кодексу склало податкові накладні на загальну суму 2 млн. грн. і направило їх до контролюючого органу для реєстрації у Єдиному реєстрі.

Документи там прийняли. Але їхню реєстрацію зупинили з підстави відповідності платника податку критеріям ризиковості. Після отримання пояснень від підприємства, рішеннями Комісії з питань зупинення реєстрації ПН (підрозділ Головного управління Державної податкової служби у м.Києві) взагалі відмовили у реєстрації.

«Проаналізувавши документи, наявні у цій справі, ми дійшли висновку про наявність судової перспективи, - прокоментував асоційований партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» Андрій Тригуб, який формував правову позицію, - тож підприємство звернулося до Окружного адміністративного суду з позовом про  визнання протиправними та скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання їх зареєструвати».

Суд звернув увагу на те, що на час зупинення реєстрації податкових накладних Критерії ризиковості платника податку були визначені в листі Державної фіскальної служби України (від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18). І відповідно до одного з пунктів цього листа комісії мали встановлювати ризиковість платника.

При цьому ні в оскаржуваних рішеннях, ні в матеріалах справи не було зазначено, яка саме із обставин, викладених у листі, стала підставою для висновку про відповідність критеріям ризикованості та відмови у реєстрації ПН.

Також суд погодився із позицією адвоката, яка полягала в тому, що лист міністерства не є нормативно-правовим актом у розумінні Конституції. Відтак, не може сприйматися як джерело права відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв’язку із цим суд нагадав два моменти. По-перше, акти індивідуальної дії мають відповідати загальним вимогам обґрунтованості і вмотивованості, а саме: наведення податковим органом конкретних фактичних і юридичних підстав його прийняття, переконливих і зрозумілих мотивів. По-друге, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій, мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян. Відтак, вони підлягають обов`язковій державній реєстрації.

За цих та інших обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог підприємства, тож позов був задоволений повністю. Таке рішення підтримала апеляція, а Верховний Суд взагалі відмовив ДПС у відкритті провадження.

Втім, навіть після відкриття виконавчого провадження податківці продовжували ігнорувати судове рішення.

«Не секрет, що однією з ключових проблем української правової системи є невиконання судових рішень, - зауважив керуючий партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» Олександр Скляренко. - І, на жаль, приклад прямого порушення статті 129-1 Конституції часто дають самі державні органи. Саме тому в окремих випадках доводиться відшукувати додаткові важелі впливу».

В даному випадку адвокати ініціювали звернення до Ради бізнес-омбудсмена. І лише після цієї скарги податкова служба таки виконала судове рішення і зареєструвала податкові накладні.