Признание долга и исковая давность: ВС указал на важный нюанс

«Скляренко, Сидоренко и партнеры» защитили интересы клиента на 6,5 млн. грн.

Когда должник долгое время задерживает возврат заемных денег, кредитору не следует медлить с обращением в суд. Ведь закон предусматривает определенные сроки исковой давности. И если они пропущены, не поможет даже факт признания долга и допсоглашение.

В мае 2014 года нотариус заверил договор займа 2,5 млн. гривен, согласно которому заемщик обязывался вернуть средства через два месяца. Но по определенным причинам задолженность погашена не была.

Вместе с тем, в декабре 2018 года должник все же собственноручно составил и подписал дополнение к договору, в котором определил и признал сумму задолженности, а позже даже вернул часть долга. Это дополнение уже не устанавливало конкретную дату возврата средств. Теперь с целью досудебного урегулирования спора представитель кредитора направил должнику письменные требования. И, поскольку, в конце концов, средства так и не вернули, заемодатель в мае 2019 года обратился в суд. Он требовал не только взыскания долга, но и 3% годовых и инфляционных потерь. Общая сумма требований уже достигала 6,5 млн. грн.

Суд первой инстанции иск удовлетворил, а апелляционный суд согласился с решением. Они исходили из факта имеющейся задолженности, а признание долга и частичная его уплата, посчилали судьи, свидетельствуют о прерывании исковой давности относительно требований о взыскании долга.

Впрочем, Кассационный гражданский суд ВС, куда обратился представитель ответчика, принял во внимание другие доводы.

Согласно Гражданскому кодексу исковая давность - это срок, в пределах которого лицо может обратиться в суд с требованием о защите своего гражданского права или интереса. Общая исковая давность устанавливается продолжительностью в три года. По обязательствам с определенным сроком выполнения течение исковой давности начинается с истечением срока выполнения.

При этом течение исковой давности прерывается совершением лицом действия, которое свидетельствует о признании им своего долга. После прерывания течение исковой давности начинается заново. А прошедшее время до прерывания течения исковой давности в новый срок не засчитывается.

Но прерывание исковой давности возможно только в пределах самой исковой давности! На такое заключение, сделанное КЦС ВС по делу № 686/23170/19, сослалась коллегия высоких судей в этом деле.

Поскольку срок погашения суммы займа согласно договору был установлен на июль 2014 года, соответственно, исковая давность по требованиям о взыскании задолженности истекла в июле 2017 года. В то же время истец обратился с иском в суд только в 2019 году, то есть вне срока исковой давности. А обстоятельства, с которыми истец связывает прерывание исковой давности, возникли уже после ее истечения.

Поскольку доказательств прерывания исковой давности в пределах исковой давности истец не предоставил, это явилось основанием для отмены решений первой инстанции и апелляции и отказа Верховным Судом в удовлетворении исковых требований о взыскании долга по договору займа, 3% годовых и инфляционных потерь.

Дело прокомментировал участвовавший в формировании правовой позиции ответчиков партнер АО «Скляренко, Сидоренко и партнеры» Андрей Тригуб. Он подчеркнул, что исковая давность обеспечивает защиту таких принципов судопроизводства, как юридическая определенность и окончательность. «Европейский суд по правам человека в своих решениях неоднократно отмечал важность института исковой давности, который защищает именно ответчиков от просроченных исков, - обратил внимание адвокат. – Ведь в случае, когда суды будут вынуждены решать дела о произошедших в далеком прошлом событиях, опираясь на доказательства, которые уже, возможно, потеряли достоверность и полноту со временем, предотвратить несправедливость будет крайне сложно».

Также высший суд взыскал с истца в пользу ответчика судебные издержки, связанные с рассмотрением дела в судах апелляционной и кассационной инстанций.

Постановление Кассационного гражданского суда в составе Верховного Суда от 26.10.2022 по делу № 752/10864/19 вступило в законную силу с момента его принятия, является окончательным и обжалованию не подлежит.

Визнання боргу і позовна давність: ВС указав на важливий нюанс

«Скляренко, Сидоренко та партнери» захистили інтереси клієнта на 6,5 млн. грн.

Коли боржник тривалий час затримує повернення позичених грошей, кредитору не варто зволікати із зверненням до суду. Адже закон передбачає певні строки позовної давності. І якщо вони пропущені, не допоможе навіть факт визнання боргу та додаткова угода.

У травні 2014 року нотаріус посвідчив договір позики 2,5 млн. гривень, згідно із яким позичальник зобов’язувався повернути кошти через два місяці. Але з певних причин заборгованість погашена не була.

Разом із тим, у грудні 2018 року боржник усе ж власноручно склав та підписав додаток до договору, у якому визначив і визнав суму заборгованості, а пізніше навіть повернув частину боргу. Цей додаток вже не встановлював конкретної дати повернення коштів. Тепер  з метою досудового врегулювання спору представник кредитора надіслав боржнику письмові вимоги. І, оскільки зрештою кошти так і не повернули, позикодавець у травні 2019 року звернувся до суду. Він вимагав не лише стягнення боргу, але й 3 % річних та інфляційні втрати. Загальна сума вимог сягала вже 6,5 млн. грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив, а апеляційний суд погодився із таким рішенням. Вони виходили з факту наявної заборгованості, а визнання боргу та часткова його сплата, вирішили судді, свідчать про переривання позовної давності за вимогами про стягнення боргу.

Втім, Касаційний цивільний суд ВС, куди звернувся представник відповідача, взяв до уваги інші аргументи.

Згідно із Цивільним кодексом, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. А час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Але переривання позовної давності можливе виключно в межах самої позовної давності! На такий висновок, зроблений КЦС ВС у справі № 686/23170/19, послалася колегія високих суддів у цій справі.

Оскільки термін для погашення суми позики згідно із договором був встановлений на липень 2014 року, відповідно, позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості сплинула у липні 2017 року. Водночас, позивач звернувся із позовом до суду лише у 2019 році, тобто поза межами позовної давності. А обставини, з якими позивач пов`язує переривання позовної давності виникли вже після її спливу.

Оскільки доказів переривання позовної давності в межах позовної давності позивач не надав, це стало підставою для скасування рішень першої інстанції та апеляції та відмови Верховним Судом у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за договором позики, 3 % річних та інфляційних втрат.

Справу прокоментував партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» Андрій Тригуб, який брав участь у формуванні правової позиції відповідачів. Він наголосив, що позовна давність забезпечує захист таких засад судочинства, як юридична визначеність і остаточність. «Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливості інституту позовної давності, який захищає саме відповідачів від прострочених позовів, - звернув увагу адвокат. – Адже в разі, коли суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу, запобігти несправедливості буде вкрай складно».

Також вищий суд стягнув з позивача на користь відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 752/10864/19 набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.